Блоги → Перегляд
Мітки Діалоги

УЧИТЕЛЬ І УЧЕНЬ. ДІАЛОГИ. КНИГА ІІ

Неділя, 15:04, 26.09.21

Рейтинг
6 0
Переглядів
319

0
0

ДІАЛОГИ

241

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, іноді в житті бувають моменти, коли, образно кажучи, просто хочеться сісти на березі річки і чекати, чекати, чекати поки вся вода не витече в океан, і лише після цього перейти її.

УЧИТЕЛЬ. Така людина буде настільки ж розумною, як і та, котра готова працювати без відпочинку до тих пір, поки вся робота не буде перероблена. Але ні того, ні іншого не станеться. Наші правильні вчинки і наш правильний шлях не з ілюзіями в голові, а без них.

       Природа каже: «Навіщо цей дім? Я не дала його тобі; іди й живи в лісі або в печері». А людина на це відповідає: «Я побудую будинок і буду жити в ньому». І будує будинок. Уся історія людства – історія постійної боротьби з так званими законами природи, і в решті решт перемагає людина.

     Повертаючись до свого внутрішнього світу, ми відчуваємо, що й там відбувається така ж боротьба між людиною-твариною і духовною людиною, між світлом і темрявою. І тут людина також виходить переможцем. Вона дюйм за дюймом пробиває крізь пітьму собі дорогу від матеріальної природи до ідеї вічної свободи, тобто до Всевишнього Господа. Тому зупинятися на цій дорозі не слід, покладаючись на волю випадковості.

242

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, «Катха-упанішада» розпочинається з запитання: «У нас сперечаються про те, що буде з людиною, коли вона помре. Одні стверджують, що вона назавжди знищується, інші наполягають, що вона продовжує жити. Хто з них правий?»

УЧИТЕЛЬ. Відповіді, упродовж усієї історії людства, давалися різні. І метафізики, і філософи, і релігійні діячі намагалися і продовжують намагатися відповісти на нього. При цьому матеріалісти можуть скільки завгодно повторювати, що після смерті нічого не існує, стверджуючи, що наші надії і бажання обмежуються лише нинішнім життям. Але в середині кожного з нас щось підказує, що існує й щось інше за межами реального світу.

     У момент смерті матеріальний світ зникає для кожного з нас. Але чи зникають разом зі смертю  надії усього життя, створені енергією великих умів? Невже набуті розумові здібності назавжди зникають за одну мить? Невже вони не потрібні Всесвіту?

       Молода людина, котра користується успіхом в житті, на запитання: «Чи реальний світ, в якому ми живемо?» - відповість ствердно, бо вона вважає його цілком реальним. І ця ж людина через декілька десятиліть, переконавшись на власному досвіді, як щастя постійно вислизало від неї, скаже, що земне життя схоже на ілюзію, що воно – не реальне. Вона бачила на власному досвіді, що далеко не всі бажання можна здійснити, що куди б вона не йшла, скрізь наштовхувалася на складні перешкоди. А коли зовсім постарішає, починає розуміти, що все в житті швидкоплинне: насолода і страждання, багатство і бідність, сила і слабкість, навіть саме життя також швидкоплинне і дуже коротке.

     І тоді в людини залишається дві можливості: заявити разом з нігілістами (сучасні лібертаріанці), що всі ці балачки про смерть і життя після смерті – ніщо, що ми нічого не знаємо і нічого не можемо знати ні про своє минуле, ні про своє майбутнє, ні, навіть, про нинішнє сьогодення. Але якщо у людини не існує минулого, тоді яким чином вона з`явилася на світ? Той, хто заперечує минуле, має заперечувати й існування батька та матері і визнавати лише існування однієї дитини.  Але ж з нічого, нічого й не виникає. Та все це лише порожні слова на рівні невігластва. Альтернативна можливість полягає у пошуку пояснень, у прагненні знайти серед цього вічно мінливого світу щось реальне, постійне, незмінне. Чи є щось подібне у нашому тілі, яке складається з сукупності матеріальних часточок?

243

УЧЕНЬ. Тоді, поясніть, є – чи не має?

УЧИТЕЛЬ. Зореславе, ти просиш дати відповідь на запитання, вирішення якого шукали упродовж всієї історії з часів виникнення людського розуму.

     Так, в історії стародавніх часів ми знаходимо слабкі проблиски світла, які іноді схоплювалися кращими людськими головами. Ми бачимо людей, які навіть у ті давні часи, вміли виходити за межі свого тіла і знаходити там, щось, хоча й дуже схоже на тіло, але це «щось» разом з тим відрізнялося від звичайного тіла. Те тіло було більш цілісним, більш досконалим та залишалося навіть тоді, коли матеріальне тіло руйнувалося.

     У гімні Рігведи, зверненому до бога Вогню при спаленні мертвих, написані наступні слова: «О, Вогонь, візьми його (мерця) ніжно у свої обійми; дай йому досконале світле тіло та віднеси його туди, де мешкають батьки, де не існує більше горя, де не існує більше смерті». Цю ідею ми зустрічаємо в кожній релігії. В усіх без винятку релігіях, якщо навіть їхні ідеї обгорнуті в міфологію або висловлені ясною мовою філософії, чи в прекрасних поетичних образах (Коран), скрізь пояснюється, що людина в її нинішньому стані являє собою виродження того, ким вона була раніше.

244

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, виходить, що сучасні люди – виродженці, тобто виродки?

УЧИТЕЛЬ. У Священних Писаннях написано, що після гріхопадіння колишні люди поступово виродилися, одягнувши на себе більш грубі матеріальні тіла. Цей постулат складає основну думку історії гріхопадіння Адама і Єви, і постійно повторюється у Священних книгах індусів, іудеїв, християн, мусульман, котрі вважають, що був період, який називався віком істини або Золотим віком. Тоді жодна людина не вмирала, якщо сама не хотіла померти, та зберігала своє тіло стільки, скільки хотіла, і її розум завжди був твердим та ясним. У тому віці не було ні смерті, ні зла, ні бідності. Щодо нинішнього стану людського існування, то він являється спотвореною картинкою того – досконалого.

     Поряд з цим ми скрізь знаходимо історію про потоп. Ця історія також вказує на те, що потомки Адама і Єви не покаялися та продовжували, живучи на Землі, чинити спротив волі Всевишнього Господа. Світ все більше і більше розбещувався, поки потоп не змив більшу частину людства, після чого залишкам було дано новий шанс на покращення. Але нащадки Ноя виявилися не набагато кращими, успадкувавши первородний гріх від своїх грішних прабатьків. Однак, шлях до покращення, тобто до духовного удосконалення не закрито, але тепер ми маємо повільно карабкатися по звивистій стежині вверх, щоб знову досягти первісного стану чистоти.

245

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, яка роль відведена такому людському органу, як язик?

УЧИТЕЛЬ. Людський язик служить інструментом, який покликаний висловлювати у зовнішніх символах істину, котра прихована в середині кожного з нас.

246

УЧЕНЬ. Учителю, да благословить Вас Господь, чому деякі люди насміхаються над релігією?

УЧИТЕЛЬ. Тому що не розуміють ні релігії, ні власної сутності. Їм здається абсурдним вірити в істину на тій підставі, що це сказав такий-то пророк. Але тоді вони мають сміятися і над самими собою, вірячи в сумнівні теорії вчених, щодо походження людини та виникнення Всесвіту. Доходить до абсурду: якщо хтось цитує Мойсея, Будду, Мухаммета або Христа, над ним сміються, а якщо цитують Дарвіна, Фрейда, Ніцше, вони нашорошують вуха та відкривають роти. І якщо такі люди насмілюються говорити, що релігія – це релігійні забобони, тоді я, в якості Духовного Учителя, маю також сказати, що сучасні «наукові теорії», щодо походження людини і Всесвіту, не що інше, як наукові забобони, грубі припущення, котрі не мають під собою жодних науково обґрунтованих доказів. Через релігію світ отримав великі духовні істини, а через науку – сатанинську капіталістичну систему розподілу і зброю масового знищення. 

ЗВЕРНЕННЯ

     Посилаю своє звернення до заможних і незаможних: до політиків і промисловців, державних службовців і депутатів, банкірів і підприємців, інженерів і юристів, лікарів і вчителів, військовослужбовців і правоохоронців, ремісників і селян – усіх благодійників, котрі забажають посприяти виданню наступних богоугодних книг: «Людина і Всесвіт», «Дорога до пекла і раю», «Учитель і учень. Діалоги», спрямованих на духовне просвітлення громадян та навернення до гармонійного, мирного і щасливого життя.

     Всевишній Господь віддячить кожному, хто щиро відгукнеться на цей заклик і не залишиться байдужим, бо він стане покликаним, а ім`я його буде навіки вписане до Вселенської Книги Пам`яті.

     Своє благодіяння ви можете перерахувати на картковий рахунок у ПраватБанку № 5457 0822 2653 6055 довірена особа Куденко Олег Олександрович.

«Да не оскудіє рука дающого!» І да благословить вас Всевишній Господь!

     Олег Духовний 

Коментарі

Немає коментарів
Politiko – перша українська політична соціальна мережа, яка об'єднує політиків, експертів, журналістів, лідерів партій та виборців України в рамках одного співтовариства.

Записи по темі